Як рибалка, який не може стримати емоцій у собі й змушений ділитися ними від великого та цінного улову, так і фотограф просто не має права приховувати підглянуте у природи. А це ж справді маленьке диво — що навіть на луках розрослого Києва, де, здається, вже не лишилося місця навіть для стежок, усе ще б’є ключем життя. І місця вистачає не лише всюдисущим горобцям, а й лисам.
Рідкісна удача — підстерегти лисицю, але значно цікавіше фіксувати те, як ці хитрі мисливці примудряються виживати й навіть розмножуватися. Чарівність юних хижаків підкуповує. Ну правда ж? І є надія, що гучні розмови про екологію все ж не банальна риторика сучасної людини… адже ми всі мешканці однієї планети.
Хочеш, щоб я переклав наступні уривки у більш художньому стилі, з легким відтінком есеїстики, щоб текст звучав як екологічний нарис?
0 коммент.:
Отправить комментарий